Подано інформацію про хламідії та уреплазми як збудники урогенітальних інфекцій, розглянуто патогенез урогенітального хламідіозу та мікоплазмозу. Наведено рекомендації щодо лікування зазначених статевих захворювань препаратами нового покоління - фромілідом та ципринолом.

Ключ. слова: сифилис, хламидиоз, смешанная инфекция, иммунные клетки, патогенез
Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-3

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: сифилис, смешанная инфекция, иммуноморфология, иммунопатогенез, генитальный хламидиоз, генитальный микоплазмоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-37

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что роль хламидий, уреаплазм в возникновении женского бесплодия связана с тем, что они вызывают поражение канала шейки матки, эндометрия, маточных труб, яичников. В патогенезе нарушения репродуктивной функции при хламидиозе и уреаплазмозе, кроме механического фактора, который является основным, важную роль играет и эндокринный фактор, возникающий вторично, вследствие нарушений нейрогуморальной регуляции овуляторной функции половых желез. Нарушение репродуктивной функции у мужчин при хламидиозе и уреаплазмозе корригирует с длительностью, тяжестью течения заболевания и вовлечением в патологический процесс предстательной железы, семенных пузырьков и придатков яичек. Снижение репродуктивных свойств эякулята чаще выявляют при хламидиозе, чем уреаплазмозе, и особенно часто - при смешанной хламидийно-уреаплазменной инфекции.

Ключ. слова: маточные трубы, Chlamydia trachomatis, трубное бесплодие
Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-2

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено питання лікування хвороби Рейтера. Показано значення тетрациклінів в її етіотропному лікуванні. Наведено результати комплексного лікування 27-ми хворих хворобою Рейтера із застосуванням доксицикліну моногідрату (юнідокс солютаб). Юнідокс солютаб призначали протягом 20-ти днів по 100 мг усередину двічі на день (у разі маси тіла до 60 кг) або тричі на день (у разі маси тіла понад 60 кг). Найближчий клінічний ефект лікування становив у цілому 77,8 %, мікробіологічний - 88,9 %. Одержані дані дають підстави стверджувати, що в лікуванні хвороби Рейтера доксицикліну моногідрат дає позитивний результат у більшості хворих, якщо його застосовувати як антибактеріальний компонент комплексної терапії. З огляду на потребу в тривалому прийманні доксицикліну моногідрату оптимальним є призначення лікарської форми, що не подразнює шлунка, - розчинної таблетки "Юнідокс солютаб".

Зазначено, що антибактеріальна дія фторхінолонів полягає у пригніченні бактеріальної ДНК-гірази (топоізомерази II). Цей фермент бере участь у формуванні структури молекули ДНК під час її реплікації. Фторхінолони розрізняють за антибактеріальною активністю, фармакокінетикою та застосуванням. Їх поділяють на чотири групи. Фторхінолони мають характерний профіль небажаних побічних ефектів. Моксифлоксацин (avelox) - представник IV покоління фторхінолонів. Він є перспективним для лікування урогенітальних хламідійно-мікоплазменних інфекцій. Проліковано 49 хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз із застосуванням моксифлоксацину (авелоксу). В разі хламідіозу авелокс призначали пацієнтам протягом 15-ти днів по 400 мг усередину один раз на добу. Найближчий і віддалений клінічний ефект лікування становив 94 - 97 %. Мікробіологічний ефект - 95 - 98 %. Моксифлоксацин є ефективним етіотропним засобом для лікування урогенітального хламідіозу у чоловіків і жінок.

Наведено результати вивчення мікробного пейзажу урогенітального тракту 1 661-го хворого із запалювальними захворюваннями сечостатевих органів. Вивчено чутливість виділених мікроорганізмів до антибіотиків різних груп. Дані мають значення під час розробки профілактичних заходів і тактики лікування хворих.

Ключ. слова: Chlamydiae, хламидиоз, лечение, джозамицин, эхинацея, силибинин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.57-52

Рубрики:

Хвороби уретри

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У контексті ряду історичних фактів і сучасних поглядів на патогенез сифілісу проаналізовано появу на Європейському континенті цього захворювання. Обгрунтовано докази проти поширеної думки про те, що сифіліс уперше завезено в Європу з Центральної Америки моряками Христофора Колумба наприкінці XV ст. Обговорено гіпотези щодо походження сифілісу.

Розглянуто концепцію патогенезу хламідійної інфекції, яка сформувалася на підставі експериментального моделювання на тваринах. Установлення ролі імунопатологічних механізмів, зокрема цитокінів, визначає сучасне розуміння патогенезу хламідіозів. Для з'ясування остаточної ролі цитокінів у розвитку патологічних виявів у разі хламідіозу потрібні подальші клінічні дослідження.

Зазначено, що сифіліс - одне з розповсюджених венеричних захворювань у світі. Значну кількість захворювань на сифіліс становлять приховані форми - понад 30 %. Прихований сифіліс є серйозною загрозою здоров'ю населення, зумовленою як рівнем його поширеності, так і тяжкими наслідками. З приводу прихованого сифілісу проведено низку досліджень з епідеміології, імунології, лікування. Але потрібні нові методики лікування прихованого сифілісу, з урахуванням особливостей його епідеміології та патогенезу, які ще передбачається визначити.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.112-52

Рубрики:

Вірусні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Chlamydia trachomatis, смешанная инфекция, лечение, тетрациклины, макролиды, фторхинолоны
Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.11-52

Рубрики:

Мікробні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.017-52 + Р715.017-52

Рубрики:

Паразитарні хвороби сечостатевої системи

Паразитарні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.017-52

Рубрики:

Паразитарні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для оцінки загального імунітету визначено вміст імуноглобулінів (IgA, IgM, IgG, SIgA) у сироватці крові в 30 хворих на трихомоніаз (13 жінок і 17 чоловіків). Місцевий імунітет оцінювали за вмістом секреторної фракції IgA (SIgA) у секреті піхви і в секреті сечівника. Показано формування вторинного імунодефіцитного стану в пацієнтів з хронічною трихомонадною інфекцією.

Отмечено, что тенденции последнего десятилетия, наблюдаемые в распространении и течении инфекций, передающихся половым путем (ИППП), обусловили возникновение новой парадигмы в области контроля венерических инфекций. Министерство здравоохранения (МЗ) в сотрудничестве с другими ведомствами, занимающимися социальными вопросами, должно выполнять функции оценки сексуального здоровья нации, политической разработки мероприятий по борьбе с ИППП и гарантий (прежде всего финансовых) их реализации. МЗ следует осуществлять долгосрочное планирование, создание общенациональных информационных систем, кардинальное обновление программ подготовки врачей, среднего персонала и других специалистов, работающих в сфере борьбы с ИППП (психологов, социальных работников, педагогов, менеджеров). Дерматовенерологическая служба (практикующие врачи и администраторы клиник) должны проводить первичную профилактику ИППП (улучшение здоровья общества, скрининг на ИППП) и вторичную (обследование и лечение заболевших и инфицированных). Необходим координационный центр, который осуществляет контроль групп повышенного риска. Следует привлекать внебюджетные средства благотворительных организаций для осуществления программ борьбы с ИППП. Средства массовой информации должны принять меры для воздействия на общественное сознание.

Запропоновано просту, детерміністську, протяжну в часі, нелінійну математичну модель, що описує поширення венеричних хвороб у популяції. Описана модель є гіпотетичною інфекцією, яка не передається вроджено та не викликає придбаного імунітету. Популяцію розділено на дві категорії - інфікованих і неінфікованих, але потенційно сприйнятливих до інфекції. Запропоновану модель можна вирішити аналітично з такою рівновагою перемінних, де швидкість змін є нульовою. Один стан рівноваги - відсутність захворювання, інший - ендемічний стан, коли кожен випадок інфекції призводить до нового зараження однієї людини.